Розділові знаки при прямій мові.

Розділові знаки при прямій мові.

Заміна прямої мови непрямої. Цитати

Завдання 1. Розставте  розділові знаки в реченнях з  прямою мовою. З’ясуйте позицію слів автора та прямої мови.

1.    Ніколи не кажи не вмію а говори навчуся (Нар.творч.). Зроблю сього сахайся слова. Зробив оце потужних мова (Б.Грінченко).     

2.    Шептала візьмеш сказав конюх хлопчикові. Тільки зачекай, напою» (В. Дрозд).

3.    Ось остання заповідь для сина з материнським хлібом на столі не топчи найпершу батьківщину коли йдеш  до іншої землі (І.Павлюк).

4.    Будь ласка! У гості до мене!  запрошує літня пора прослала я килим зелений з пахучих  не зім’ятих трав (Б.Дегтярьов).

5.    Насуплю я брови говорить зима і вітер з морозом повіє! А я засміюся весна відмовля і сонце пекуче засяє! Прокинуться луки ліси і поля усе зацвіте заспіває (С.Черкасенко).

6.    І струни говорять в костистих руках, а старець співа про Богдана обріс мохом сірий камінь в полі лежачи зажурились козаченьки дома сидячи… (Л.Боровиковський).

7.     Не вертаться весні твоїй я сказав дівчині як у лузі серед зими не цвісти калині (В.Забіла).

8.    Весь зміст життя у простоті ділилась досвідом Амеба і набирать ту форму треба яка потрібна у житті… (В.Герман).

9.    А навколо тиша і у тиші цій ледве чути Дай нам кобзарів! Дай нам світе велетів-мислителів із крутим Тарасовим чолом... (М. Луків).

10.                       Скільки прожив, а ще не бачив аби старе дерево пересаджували в іншу землю думає Марко Щербина.   Чув що таке буває... А що воно старе дерево відчуває коли його виривають з рідної землі?  питає себе Марко Щербина потім заперечливо хитає головою не треба про це... Я людина а не дерево (А. Звірик).

11.                        Цікаво міркую собі який-то млинок зробить він завтра (В. Близнець).

12.                       Я до трав дайте голос трави гукають перепілки (О. Довженко).

13.                       Си­джу собі та й міркую  подумки розповідає сонцеві хворий на скрипучий ревматизм Микита Шульженко.  У кожного своя книга життя. У того вона велика, а в того  кишеньковий за­писничок (А. М'яст.).

14.                       Коли вранці до мене приходить мій маленький синок і говорить доброго ранку таточку я відпо­відаю йому доброго ранку так велить звичай (І. Сенч.).

15.               Так воно так  у кулак кахикав  красти погано куди вже гірш (В. Сим.).

16.               Я писав тобі листи, мамо сказав він [хлопець] несподі­вано ніжно і аж очі опустив від зворушення й додав написав тобі тисячу листів... (В. Шевчук).

17.               О, нарешті знайшов бадьоро вигукнув дядько Сидір.  Тут і копатимемо криницю (В. Скуратівський).

18.                        Хліб казала мати  треба пекти в жіночий день. У мене він найкраще вдається у п'ятницю (В. Скуратівський).

19.                       Про мене...  згоджується Артем стосовно лелек і рішуче додає а зілля вирви. Дах псуватиме (В.Дрозд).

20.                       Якби сталось диво й земля до мене словом зацвіла б яка ти дочко?  Я світлолюбива такою  моя відповідь була б. (Н.Пукас.)

Завдання 2.  Розставте розділові знаки  при діалозі. Укажіть репліки та  авторську мову.

І. Щось  намалював?  розпитувала Марійка.

Закінчив козацьку серію “Дике поле” Максим відповідав спокійно.

Актуально? На часі?  Уявляю твої картини степ  тирса  козаки на конях...

Все в тому – який степ і яка тирса.

Справжні?

Скількимога.                                                                     За Ю.Мушкетиком.

ІІ. Марко помічає як біля осокора заворушилась невисока жіноча постать.

Хто ти жінко добра?  зупиняється недалеко і пильно вдивляється  в обличчя невідомої.

Я твоя доля бринить несподівана і загадкова відповідь.

Така у мене гарна доля?

Ти кращої варт чує мелодійну жалем перевиту відповідь.

      Марко повертає голову до невідомої і спочатку навіть не вірить що її  вже нема. Яким чародійством так швидко могла вона зникнути забравши з собою несподіванку зустрічі і відгомін давнини?

За М.Стельмахом.

Завдання 3. Прочитайте. Виправте помилки в оформленні цитат.

1. Воістину, в ті часи, за якими багато хто зараз тужить, сам Бог заволав до нас устами опального Василя Симоненка «все на світі можна вибирати, сину, – вибрати не можна тільки Батьківщину!» (Л. Пастушенко). 2.Та й І.Кант справедливий державний устрій ототожнює з: „Державним ладом, заснованим на найбільшій людській свободі згідно із законами, завдяки яким свобода кожного сумісна зі свободою всіх інших ” (Л. Пастушенко). 3. На вулиці за Карпицевою хатою віковою тугою обізвалися струни кобзи, і самотній голос, стискаючи серце, розтікався над селом:

                «Кров людська – не водиця –

                Проливати не годиться...»       (М. Стельмах).

4. А машина наближається, наближаються радісні обличчя, і неждано хтось тихо вронив перші слова пісні

                Ой на горі там женці жнуть,

                            А попід горою,

                            Яром, долиною

                            Козаки йдуть           (М. Стельмах).

5. У вигляді мови, – «Сказав Олесь Гончар», – дано людині великий дар. Не тільки користатися ним, рідним словом, але й натхненно ростити, оберігати його коріння й леліяти його цвіт, ось тоді воно й буде запашним та співучим, сповненим музики й чару, життєвої правдивості й поетичності .

6. Більшість з нас повністю погоджуються з Козьмою Прутковим в тому, що потрібно „Дивитись в корінь ” (М. Кротенко).     

7. „Мова – жива схованка людського духу” – писав класик нашої літератури Панас Мирний. За словами сучасного українського прозаїка, самобутнього стиліста Бориса Харчука: „вся вона з тучі й грому, як з води й роси. Ніжна і тендітна, а міцніша броні, бо єднає дух і тіло, бо їй в основі – непорочність, цнота й чистота ”.

8.                                  Хто б не родився на світ –

                            родовита людина чи проста,

                            кожному з них, породивши,

                            батьки надають вже імення,  

Писав Гомер, давньогрецький співець-мудрець. А український поет нашої епохи Терень Масенко віддає данину людським найменням таким визначенням:

                «Книга часу – це щастя й трагедія,

                            Пам’ять друзів – як чистий ромен.

                            Мого серця енциклопедія

                            Із любові і рідних імен».