Що для вас патріотизм?

Що для вас патріотизм?

Інтерв’ю Надії Прибеги з Сергієм Негодою

Надія: Як ви вважаєте, чи сучасно бути патріотом?

Сергій: А кого із нас не турбує масова підтримка   України у світі? Це дуже  вагома допомога!  Я не  боюсь реалізовувати свої  патріотичні почуття на користь усією громади. Мій патріотизм  сучасний, як ніколи.  Спільна справа патріотів дає можливість потужно розвивати нашу державу. Спільна правда зараз вимагає реального патріотизму! «Нехай у вашому серці Україна буде єдиною!» - таке гасло я писав на волонтерських прапорах у зоні бойових дій.

Надія: Ви працюєте в школі серед ліцеїстів, Як ви вважаєте, чи є українська молодь патріотичною?

Сергій: Звичайно, так. Я в розвідку  ходив з  юними подолянами.  Зараз  молоді патріоти ходять до ліцею навчатися. Так, я допомагаю усім патріотам реалізувати своє покликання, і  виявити свої досягнення саме в Україні.  Серед молоді є різні люди, і кожний  переймається   за своє майбутнє. Нещодавно   різко відреагував на «ІДІЛовське» привітання до мене у ліцеї від   старшокласника! Я йому різко відповів. Думаю, моя відвертість  його зачепила! Поважайте,  спочатку себе, бережіть свою волю і гідність, ви живете в своїй  Україні! Нам треба її берегти. Наші батьки постійно моляться за нас, щоб ми могли реалізувати себе зараз і отут.

Надія: Що змінилось у вашому світогляді перед Революцією Гідності та після повернення з АТО?

Сергій: Перед Революцією Гідності змінились мої інтереси, цінності, потреби, взірці. Ще після Помаранчевого майдану почав співпереживати за майбутнє наших дітей, коли  з’явилась агенти чужих розвідок в Україні! Сьогодні стала очевидною  інформаційна війна за свідомість українського громадянина. Найпотрібніше  для  патріотів – це громадянська гідність  і волевиявлення спільних інтересів!  Ми гідні того, що українці.  Ми вибороли незалежність України ще молодими у 1991 році! Революція Гідності підтвердила, що ми не помилилися.

Після повернення з АТО, після тяжкої роботи на війні, змінилось відчуття  реальної цінності  життя.   Після того, як кулі посвистіли над моєю головою, після того, як понюхав пороху,  перелазив через складні і непередбачувані розтяжки, випробував свою міцність і характер. Ой,  було  страшно!  Як було   лячно, коли наші позиції закидали мінами.  Спочатку від переляку сильно перемкнуло  і заціпило на усяке завзяття.  Просто тоді вимовчав у собі все. Зараз  став дуже обережним і виваженим у словах.   А  те, що внутрішня боротьба зі страхами при виході на бойову задачу дуже важка, не хочу навіть згадувати.  Можливо,  у мене тепер змінена свідомість, я дещо переляканий, мій  емоційний стан після війни обережний. Пережив безповоротні втрати  побратимів, вони часто турбують мою совість. У  сни приходять ті, хто обірвав свій голос в Донбасі. Живу, як приречений   - побратимів не повернеш – я віддав би все їм, проте їх   тримає тільки моя пам’ять та уява.  Психологічно жити стало  складніше після демобілізації. Після війни переймаюсь роботою вдома і роботою в ліцеї. З надіями і  з мріями про краще майбутнє.

Надія:  Щоб довести свою патріотичність, чи обов'язково брати участь у воєнних діях?

Сергій: Не обов’язково, доводьте свою патріотичність своїми досягненнями і реалізованими мріями в Україні. Захищати країну можна навіть не беручи в руки зброю! Наприклад, підтримка ветеранів та допомога захисникам в зоні бойових дій, дотримання чесної конкуренції на громадських позиціях, спільна реалізація громадських та волонтерських проектів, відсутність подвійних стандартів у роботі з  співгромадянами, розширення культурного кругозору на базі власної історії країни, суспільне реагування на дезінформацію  в соціальних мережах, відмова від обструкцій захисників Вітчизни, відмова від культурної ієрархії за етнічними ознаками, обмін правами та обов’язками у спільній справі, реалізація своїх можливостей чи своєї власності на користь добробуту в країні,  обмін знаннями, досвідом, потребами на реалізацію спільної справи, реалізації віри, любові, надії, мети та своєї неповторності  в своїй країні.

Надія: Чи відчуваєте ви себе патріотом?

Сергій: Розумію, якимось особливим сприйнятливим нутром. Емоційно відчуваю себе патріотом, коли спілкуюся з іноземцями. Це реакція на невідоме через самоусвідомлення.  Ця   невтрачена з дитинства чуйка, яка реалізує свідомий стан громадянина, як реального господаря свого будинку, землі, країни, це йде від  позитивних та успішних  думок, від реальних дій  зараз, і реалізацій мрій отут.  Я несу відповідальність  за добробут за духовні цінності своєї родини, це велика місія і відповідальність, бо як дихаю, так і живу думою про Батьківщину. Мене кличуть жити за кордоном, дають там мені роботу і прогнозують кращий добробут. А там, за горбом, чужа земля! На чужій землі – я тільки рольовий раб, я не володар своєї волі! Наді мною правлять чиїсь маніпуляції, чиясь ієрархія наді мною. Я це пізнав, коли працював молодим за кордоном. Потім був стид і сором за себе. Тому я свідомий  на рідній земля, саме  тут вибудовую  добро для дітей.

Надія: Які риси притаманні справжньому патріоту?

Сергій: Прагнення бути чесним і свідомим громадянином України.

Громадянські почуття, що турбуються про безпеку України. 

Свідома соціальна активність у громадах, тобто вважати себе самодостатнім суб’єктом у процесі життя, а не самоусвідомленим об’єктом життя за чужими інтересами.

Відповідальності за спільну справу, за долю успішної Батьківщини.

Надія: Що для вас патріотизм?  Любов до країни чи певні дії?

Сергій: Це свята процесія спільності друзів України! Словами В. Еллана: «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі». Любов, яка відбувається при створенні спільної правди з побратимами. Патріотизм – це любов та відданість Батьківщині, прагнення своєю гідністю, честю, чесністю, діями служити її інтересам. Відкрита та чесна демонстрація своїх творчих здобутків у колі друзів.   Повага до мужніх людей, і постійний вияв духовного  багатства.   Несподіване свідчення любові до України в серці тих, хто загинув, захищаючи її. Як примусити битися наші серця  в унісон тим, хто безвинно загинув за добробут і волю України? Якщо це для вас можливо, то ви реалізуєте себе на всі 100%.     

Надія: За яких обставин, на вашу думку, у людини можуть зародитись патріотичні почуття?

Сергій: За умов, коли абсолютно холодний вітер Батьківщини розпорошує нашу силу волі по всьому світі! Пам’ятаємо, як це сталося після Помаренчевого Майдану, тоді по всьому світу пройшли кольорові революції. Не забувайте, що слово  патріотизм походить від лат. patria «батьківщина» й означає «любов до своєї землі». На мою думку, громадянська самосвідомість, почуття гідності, обов’язку, відповідальності, громадянської мужності та діловитості найкраще формуються в колективних проектах! Дерзайте діти! Збагачуйте спадок наших  матерів, батьків і дідусів і бабусь. Хай ваше світле мислення не коїть горя, брехні, катастроф! Творіть добро!

Надія: Яких людей може об'єднати патріотична ідея?

Сергій: Мужніх друзів і мудрих подруг! Патріотична ідея – це інстинкт простих людей, що йде від переваг праці на власній землі, на власному підприємстві.  Це  вияв внутрішніх чеснот, пам’яті, гордості, що відкриває  пристрастну силу і сталевий дух, моральну наснагу при подоланні страху, особливо, це відчутно у боротьбі з сильним суперником або реальним ворогом, що нападає на твою Вітчизну. Мужність часто виступає як здатність переносити усілякі труднощі, психологічні страждання від репутації, навіть тимчасові принижинення від  знайомих,  включаючи фізичний біль. Мужня особистість відчуває потребу контролювати не лише себе, а й застерігати інших від несправедливого осуду. Це не тільки традиційна мужність військових, але й мужність новаторів говорити про проблеми екології на чистоту, не зважаючи на рівні підлеглості у громадських та державних закладах говорити правду такою, як вона є. Для великих спортсменів  мужність допомогала встановлювати рекорди, для відомих вчених мужність не зраджувала істині.

Надія: У чому проявляється, на вашу думку, активна життєва позиція сучасної молоді?

Сергій: Сучасною молоддю володіє інстинкт боротьби за власне майбутнє! Це проявляється у творчій активності, пошуковій та науково-дослідницький діяльності дітей, розвитку дослідницьких здібностей, у формуванні індивідуального стилю пізнавальної  діяльності. На перший погляд, здається, що життєва позиція – це хаос емоцій, де порядок непомічений або відсутній. Проте чистота, краса, престиж, наявні блага, репутація, сором, совість, чесність свідчать про реальну життєву позицію.

Надія: Що ви побажаєте сучасній молоді, як людям, від яких залежить майбутнє нашої держави?

Сергій: Побажаю молоді колективної синергії -  це особливе утворення динамічного характеру, що є комплексом інтелектуальних, емоційних, характерологічних властивостей кожного, які дозволяють усім разом продуктивно використовувати творчість у будь-якій колективній діяльності.

Побажаю молоді успішних економічних та соціальних проектів і прогресивних змін вашої уяви в просторі України. Нехай це відображається у кількісних, якісних і структурних перетвореннях ваших знань, свідомих надій, чудернацьких мрій. Усі ви особистості,  ви унікальні, бо самі керуєте своїм розвитком. Я вірю, що ваші творчі здібності та молодий інтелект  пробудить інтерес  до новаторської діяльності навіть дорослих. Оволодівайте собою і діліться добром ради здобуття досвіду щасливої дружби, ради любові  до творчої України.

Надія: Що сприяло вашому рішенню піти в АТО?

Сергій: Мотивів  цьому декілька, на мою думку, внутрішні негаразди в Україні. Назву події, які  по колись осмислював по-іншому:

·        У листопаді 2013 році мала статися велика подія! Проте не сталося, як гадалося. Привід тому   надскладна «політична морока» з президенством Віктора Федоровича Януковича;

·        Настали економічні і безпекові негаразди від небажання впливого північного сусіда толерувати на рівних з незалежними державами колишнього Радянського Союзу!

·        Проблема земель України, яка виявилась тепер гарячою, адже Україна лежить на перетині економічних шляхів частин світу, ми знаходимось у полі інтересів Азії та Європи. Від непримиренного антагонізму між великими країнами зараз страждає Україна;

·        Настав час самостійного  «виживання» України після Кривавого Майдану. З весни 2014 року розпочався марш патріотів на схід України.    

·          У цей час - чергова напасть,  східні та південні області України підняли таку «російську» бучу, що навіть мені здавалося, що Україна буде розшматована на куски. Проблема єдності і єдиної  України вимагала патріотів.

·        Широка інформаційна війна проти України стала жорсткою і агресивною. Вина тому повалена влада,  та «невидима» агентура на високих рівнях номенклатурного апарату держави, що виконувала інформаційні замовлення для російських силових відомств.

·        Реальна агресія  під антуражем «зелених чоловічків»  в Криму.  Відбулася «екстрена»  передача   військовим командуванням  України території Криму під юрисдикцію Російською Федерації, це так звана анексія Криму.  

·        Безпекова криза у нашій державі виявила себе на весні і влітку 2014 року після зміни влади, тоді регіональні адміністрації майже на всій частині Донбасу виявили сепаратистські настрої. Згодом на територіях Донецької та Луганської обласні маріонеткові ради проводять плебісцити, після чого створюються  квазіавтономії: ЛНР та ДНР.

·        Екстрена консолідація зусиль свідомих патріотів та волонтерів по відновленню боєздатності ЗСУ і створення добровільних батальйонів з учасників  революції Гідності для створення ліній  оборони та «заслонів» від агресії з боку РФ.  

·        У гордість і гідність мого народу стріляли на Майдані Незалежності в лютому 2014 року. Слава Героям  Небесної Сотні! Слава Україні!  Горе і  нещастя  для членів  родин, які залишилися без своїх синів, доньок.

·        Надскладна економічна і безпекова ситуація у державі в 2014-2015 роках, особливо на  Донбасі.

Внутрішні мотиви такого рішення сформувалися ще у жовтні 1990 року, коли я, студент четвертого курсу механіко-математичного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка, був учасником потужного масового майдану студентів з гаслом «Україні - волю!». Цей майдан згодом отримав назву «Революція на граніті». Мрія і надія сотні  тисяч студентів зі всієї України, втілилася у грудні 1991, коли український народ пішов на загальнонаціональний  референдум, (це ще на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України). Відбувся референдум 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи - 84,18% населення України. З них 28 804 071 особа (90,32%) проголосувала «За». Перша наша спільна перемога!

А 13 років по тому у листопаді та грудні 2004 року в часи «Помаранчевого майдану» був членом виборчої дільниці від опозиційного кандидата в президенти України Віктора Ющенка. 

А вже у 2013-2014 році Україна постала перед світом у всій своїй красі! Моя «трепетна» патріотичність  перетворилася в  почуття гідності українця! Тому закономірно, що я став учасником АТО.

Надія: Чи відчували ви підтримку друзів, родини, колег?

Сергій: Щиро дякую усім колегам та усім ліцеїстам вінницького ліцею № 7 за допомогу, яку я отримував від вас в зоні АТО. Речі, які  були придбані, дуже потрібні були розвідникам, це тепловізор, бінокль нічного бачення( він виручав не раз, особливо, при «кіпежах», коли  вартували у нічному дозорі чи спостерігали за остановкою у «секреті» на нулю). Велика поміч від моєї  родини і друзів  надихала мене  на нелегку військову роботу в зоні АТО. Особливо дякую усім тим, хто анонімно підтримував нашу розвідувальну групу на передовій.   В зоні АТО я не переймався про  свої потреби, військової роботи там вистачило на всі 24 години, на війні вихідних немає, зате моральна і психологічна  підтримка дружини і дітей відчувалася  завжди. Дзвінки по мобільному телефону на передовій  частенько не спрацьовують, незаконні збройні формування ставлять усілякі електромагнітні перешкоди. Проте по мірі сил волонтерська  підмога у зв’язку піднімала настрій саме такими дзвінками, і я міг підняти собі настрій та поговорити з друзями.  Дякую міській владі міста за сприяння в отриманні  матеріальної і грошової допомоги моїй  родині по оплаті комунальних послуг.   

Один із алгоритмів написання сценарію для кіно!

Один із алгоритмів  написання сценарію для кіно!

Часто новачки використовують наступний алгоритм написання сценарію:

Вони створюють персонажів, придумують якусь зав'язку, а далі - будь що буде: пишуть що в голову спаде. Це одна з ключових помилок початківців сценаристів. Я використовую інший алгоритм, і мені він здається більш ефективним.

Спочатку придумується ідея або задум, що визначає зміст вашого фільму. Необхідно описати задум в одному-двох реченнях. Бажано вкластися в 25 слів. Перевірте ідею на друзях, запитаєте: чи зрозуміла вона їм, інтригує вона їх, чи хочуть вони подивитися ваш фільм.

Існує кілька шаблонів написання ідеї (логлайна, logline). Наведу один, він підходить для фільмів жанру екшн: Герой (X) повинен зробити те-то і те-то (Y, мета героя), інакше трапиться щось непоправне (Z). Приклад: Професор археології Індіана Джонс повинен знайти Ноїв Ковчег і Чашу Грааля, інакше нацисти використовують ці артефакти, щоб захопити весь світ.

Під «Y» часто ховається «Гачок» або ж «Перша поворотна точка», тобто подія, яка переносить героя з першого акту сценарію в другій. (Див. Мою статтю про лінійної структурі сценарію).

Після того, як напишіть логлайн, приступайте до складання структури. Чи не до синопсису, а до структури сценарію! Розвивайте ідею, розкладайте її по сюжетним точкам. Тут доведеться напружитися. Це як головоломку збирати: важко, але цікаво. Іноді допомагає почати історію з кінця. Придумайте, чому все має завершитися. У будь-якому випадку, поки не буде кінця, не приступайте до синопсису і вже тим більше до сценарію.

Коли розкладіть історію на складові, можете писати синопсис, тобто більш докладний опис сюжету. Сторінки на дві-три або більше, як подобається. Я особисто синопсиси не люблю. Вони сковують мою фантазію. Зазвичай придумую сюжет, структуру сценарію, описую все на одній сторінці. Мені цього достатньо.

Так, коли складаю структуру, одночасно з цим створюю персонажів. Саме так. Спочатку ідея (logline), потім структура, головний герой і інші персонажі. Говорячи про головного героя, я маю на увазі повноцінний образ, а не умовного мента, доктора або професора археології. Тобто для логлайна досить написати: «Популярний автор жіночих романів змушена самотужки вирушити з США в Південну Америку, щоб доставити карту скарбів викрадачам своєї сестри. Інакше - «прощай, сестричка» ». (Не моє, це «Роман з каменем»).

Деякі люблять використовувати картки, на кожній з яких коротко описується сценарій по сценам. Тобто одна сцена - одна картка. Від початку сценарію і до кінця. Але я людина ледача, ніколи цього не роблю. Крім того, в процесі написання сценарію сцени можуть мінятися місцями. Тому вважаю картки марною тратою часу. Втім, як і докладні синопсиси. Але якщо вони вам допомагають, чому ні?

Отже, запишемо алгоритм:

1. Генерація ідей. Записуєте все ідеї, що приходять в голову. Чим більше тим краще. Все, про що хочете написати; все, що хвилює. Не звертайте уваги на якість ідей. Головне - кількість.

2. Фільтрація. Стадія критичного підходу до ідей. Відкидаєте слабкі ідеї, залишаєте сильні, що стоять того, щоб зняти фільм.

3. Селекція. Чи розглядаєте вибрані вами ідеї. Які з них є оригінальними? Як їх можна поліпшити? В результаті відбираєте одну ідею, яка стане основою для майбутнього сценарію.

4. Логлайн, розробка концепції. Описуєте ваш задум (ідею, історію) одним реченням.

Необов'язково логлайн повинен укладатися в шаблон «X, Y, Z». Ось приклади оригінальних логлайнов, що складаються тільки з елементів X і Y. Оскільки самі по собі ідеї нетривіальні, то цього достатньо, щоб зацікавити ними продюсера. Правда, я б додав сюди елемент Z.

Ляльковод випадково виявляє секретний тунель в мозок Джона Малковича. ( «Бути Джоном Малковичем»).

Цинічний рекламщик раптово виявляє здатність читати жіночі думки. ("Чого хочуть жінки").

Три молодих кінематографіста відправляються в ліс, щоб зняти документальний фільм про легендарну відьмі. Більше їх ніхто не бачив. Залишився тільки цей фільм. ( «Відьма з Блер»).

Спробуйте посилити драматизм історії, додайте в логлайн оригінальність, конфлікт, інтригу.

5. Назва. Придумуєте робоча назва для вашої історії.

6. Порівняння. Підберіть 1-2 улюблених фільмів в тому жанрі, в якому ви пишете свій сценарій. Ви будете використовувати їх як орієнтир, порівнюючи свою роботу зі зразком.

7. Структура. Складаєте структуру сценарію. Коли структура буде готова, запитайте себе, який другий шар вашої історії? Про що вона насправді? Іншими словами, визначте тему.

8. Розробка персонажів. Які у них переваги і недоліки? Як зміниться головний герой до кінця історії? Чому він повинен навчитися? Як характер і вчинки персонажів відображають тему вашої історії?

9. Синопсис. Описуєте історію на двох-трьох аркушах. (Мені вистачає листа).

10. трітмент. Більш докладний опис історії з включенням діалогів (найбільш важливих фраз). Записуєте історію від початку і до кінця. В теперішньому часі