Читання й аналіз тексту

Читання й аналіз тексту

Повернення Сізіфа

       (1-8) Iм’я Івана Михайловича Дзюби часто супроводжується визначенням — «совість нації». Що означає голос, доля, позиція інтелектуала сьогодні? Того інтелектуала, який у 60-х роках виступив проти тоталітарної системи, а зараз опиняється перед необхідністю знову протистояти системно організованим політичним силам, що зайнялися деконструкцією України? Що собою являє країна, в якій подібне стає можливим? Та країна, в якій тоталітарна система впала завдяки людям, що платили за протистояння своїм життям, але в якій до влади періодично приходять вірні учні і клони тих, хто цю систему будував? І де, в якому вимірі існує Європа в цій Україні, де крізь густе стовковисько привидів минулого знову не можна розгледіти горизонт майбутнього?

      (9-11) Власне, постать Дзюби не просто дозволяє, а — вимагає поставити питання: що сталося з Україною — і чому так сталося? Зрозуміти феномен Дзюби – означає зрозуміти як методи нищення України, так і шляхи її порятунку.

      (12-26) В шістдесяті роки в культуру прийшло покоління протесту, покоління молодих бунтарів. Саме там, в їхній поезії і в їхніх картинах, в їхній публіцистиці і прозі, в історичних дослідженнях і фільмах народжувалася та Інша, Нова Україна, Україна вільна, Україна демократична, Україна європейська. Це покоління бачило лазерним поглядом найболючіші проблеми України і світу. Власне, коли режим називав їх «націоналістами», їхня Україна — це була душа, що обіймала собою біль інших народів. Завдяки саме Дзюбі — 1966 року — могло вперше відбутися поминання жертв Голокосту в Бабиному Яру в 25 річницю трагедії, — попри бажання режиму замкнути її в межах кон’юнктурних інтерпретацій. Дзюба говорив тоді про трагедію цілого людства, що сталася на українській землі, — трагедію, яку українці так само не можуть забути, як не можуть забути її євреї. Шістдесятникам вдячні татари — лише голос шістдесятників захищав депортований народ, викорінений з Криму, їхньої історичної батьківщини. Лише шістдесятники протестували проти вводу військ у тодішню Чехословаччину. Лише шістдесятники підтримували своїх колег — російських дисидентів. Вони були там, де ображали не лише український народ, а де ображали будь-який народ. Вони були там, де Система ображала Людину.

      (27-29) Роль Дзюби була особлива, — у ті роки він був одним iз небагатьох істориків літератури, аналітиків культури. А отже, першим після знищених інтелектуалів 20-х років творив системне бачення європейської України.

       (30) Бути «сумлінням нації» означає бути там і тоді, де нації загрожує небезпека.

       (31-33) В 1991-му Україна поставала на уламках тоталітарної системи з цілковито поруйнованою гуманітарною свідомістю. Це був цілковитий хаос. Дзюба взявся упорядковувати цей хаос тихо, без голосних заяв, без риторики і трибуни,  Дзюба збирав каміння.

       (34-37) «Україна і світ (Напередодні незалежності)» — так називається його праця, в якій вперше ставиться питання про цілісність української культури, про її зв’язок з Європою, про методи її дослідження. Але головне — це цілковито новий після знищення «Розстріляного Відродження» голос європейського інтелектуала.

      (38-40) Що не стаття тих 90-х років — ключ для нового розуміння, нової інтерпретації, а одночасно діагнози і попередження: «До концепції розвитку української культури», «Про «демократичний» нігілізм», «Проблеми культури в незалежній Україні» і багато інших праць.

       (41) І так — де є больова проблема, там є голос Дзюби.

       (42-43) Залита кров’ю Чечня? Дзюба пише дослідження про Кавказ і Росію та про пророчий голос Шевченка у цій трагічній історії: «Застукали сердешну волю...».   

                (44-47) Відроджується сталінізм? Суспільство забуває, з якої бойні воно вийшло? Дзюба пише: «Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П’ятдесят років без Сталіна». Гірка, сповнена тривожних спостережень і попереджень книжка. Проходить непоміченою. Бо суспільство живе ніби без Сталіна, але насправді і надалі — з ним.

       (48-52) Навколо Шевченка розігрується псевдопостмодерний тусовочний «дискурс»? Дзюба пише великий том про Шевченка — студію, рівних якій немає в сучасному літературознавстві, де вперше досліджені через призму історичного і філософського знання європейської культури ключові для Шевченка, — але ключові і для становлення модерної Європи теми: людина і релігія, людина і імперія, Поет і Слово, Слово й Історія.

        (53-54) Альбер Камю, отримуючи Нобелівську премію 1957 року, сказав: інтелектуал — це «каторжник, прикутий до галери часу».

        (55-58) А Дзюба завершив свій лист теж формулою стоїка: «Україна знала й гірші часи. Тож надія залишається. Адже наші керманичі  приходять, щоб невдовзі піти; йдуть, щоб повернутися; знову йдуть і повертаються — і так без кінця. А самостояння української культури та мови триває. Триває самостояння України!»

       (59-61) Для мене Дзюба пов’язується з ще одним образом Камю. В романі «Чума» письменник пише про те, що світ, власне, поділяється на чуму та її жертв. Але між цими двома світами є одна людина: лікар Ріе. Він лікує людей від чуми.

       (62-65) Ось тому Дзюба — уособлення європейської України. Запитайте в культурної людини — в росіянина чи в єврея, чи в поляка, чи в татарина, чи у вірменина, чи в білоруса, — які цінності захищає Дзюба. Кожен з них скаже, що Дзюба захищає людські, а отже, демократичні, а отже, європейські цінності. Це є нерозривна тріада.

      (66-68) Вже Камю означив, що наш час є часом абсурду, і тому героєм нашого часу є — Сізіф. «Ще крок, Сізіфе. Не чекай на оплески. / Для глядачів тут сцена закрита», - написала Ліна Костенко.

      (69-70) Ще не раз цей камінь покотиться з гори. «А ми йдемо, де швидше, де поволі. / Йдемо угору, і нема доріг. / І тінь Сізіфа, тінь моєї долі... / І камінь в прірву котиться з під ніг...»

                                                                                                                                   За О.Пахльовською

1. Загальним відносно інших є зміст висловлювання:

А  Завдяки саме Дзюбі — 1966 року — могло вперше відбутися поминання жертв Голокосту в Бабиному Яру в 25 річницю трагедії, — попри бажання режиму замкнути її в межах кон’юнктурних інтерпретацій (рядки 17-19).

Б  Вони були там, де ображали не лише український народ, а де ображали будь-який народ. Вони були там, де Система ображала Людину (рядки 24-26).

В  Лише шістдесятники протестували проти вводу військ у тодішню Чехословаччину (рядок 23).

Г  Шістдесятникам вдячні татари — лише голос шістдесятників захищав депортований народ, викорінений з Криму, їхньої історичної батьківщини (рядки 21-23).

2. Серед суджень, що підтверджують думку «І так — де є больова проблема, там є голос Дзюби» (рядок 41), зайвим є судження:

А Відроджується сталінізм? Суспільство забуває, з якої бойні воно вийшло? Дзюба пише: «Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П’ятдесят років без Сталіна» (рядки 44-45).

Б  А Дзюба завершив свій лист теж формулою стоїка: «Україна знала й гірші часи. Тож надія залишається. Адже наші керманичі  приходять, щоб невдовзі піти; йдуть, щоб повернутися; знову йдуть і повертаються — і так без кінця. А самостояння української культури та мови триває. Триває самостояння України!» (рядки 55-58).

В  Навколо Шевченка розігрується псевдопостмодерний тусовочний «дискурс»? Дзюба пише великий том про Шевченка — студію, рівних якій немає в сучасному літературознавстві…(рядки 48-49).

Г  Залита кров’ю Чечня? Дзюба пише дослідження про Кавказ і Росію та про пророчий голос Шевченка у цій трагічній історії: «Застукали сердешну волю...» (рядки 42-43).

3. Висловлювання «Ось тому Дзюба — уособлення європейської України» (рядок 62) є в текст:

А  висновком з попереднього роздуму автора;

Б  тлумаченням заголовку;

В  доказом, що підтверджує висловлене судження;

Г  формулюванням проблеми, спірного питання.

4. Називаючи Івана  Дзюбу Сізіфом, О.Пахльовська вживає це слово в значенні:

А  людина, яка прагне досягти високої мети;

Б  людина, яка зазнає страждань від неможливості досягти бажаної мети;

В  людина, яка докладає зусиль, щоб розв’язати якесь важке питання;

Г людина, яка знає про безкінечність своєї роботи, але продовжує працювати, боротися.

5. Слова «горизонт майбутнього» у реченні «І де, в якому вимірі існує Європа в цій Україні, де крізь густе стовковисько привидів минулого знову не можна розгледіти горизонт майбутнього?» (рядки7-8)  становлять:

А  гіперболу;

Б  літоту;

В  уособлення;

Г  метафору.

6. У реченні «Дзюба взявся упорядковувати цей хаос тихо, без голосних заяв, без риторики і трибуни,  Дзюба збирав каміння» (рядки32-33):

А  немає фразеологізмів;

Б  ужито фразеологізм «збирати каміння»;

В  ужито фразеологізм «упорядкувати хаос»;

Г  ужито фразеологізми  «збирати каміння» і «упорядкувати хаос».

7. Загальномовні антоніми  використано в реченні:

А  Власне, постать Дзюби не просто дозволяє, а — вимагає поставити питання: що сталося з Україною — і чому так сталося? (рядки 9-10).

Б  В романі «Чума» письменник пише про те, що світ, власне, поділяється на чуму та її жертв (рядки 59-60).

В  «А ми йдемо, де швидше, де поволі. / Йдемо угору, і нема доріг. / І тінь Сізіфа, тінь моєї долі... / І камінь в прірву котиться з-під ніг...» (рядки 69-70).

Г  Запитайте в культурної людини — в росіянина чи в єврея, чи в поляка, чи в татарина, чи у вірменина, чи в білоруса, — які цінності захищає Дзюба (рядки 62-64).                                                                                                                                  

8. Синекдохою у тексті є висловлювання:

А  тоталітарна система впала;

Б  душа, що обіймала собою біль інших народів;

В  голос шістдесятників захищав депортований народ;

Г  галера часу.

    

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В РЕЧЕННЯХ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

Розділові знаки в реченнях з відокремленими членами

Розділові знаки при відокремлених означеннях

Відокремлення узгоджених означень

Відокремлюються комами:

1. Поширені узгоджені означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, якщо вони стоять після означуваного слова, наприклад: 1. Верба, задивлена у воду, милується на власну вроду (М. Луків). 2. Я прийшла до березня за пролісками, а повернулась додому з кошиком, повним ніжності (Л. Семко).

2. Поширені і непоширені означення, які стоять перед означуваним словом і мають додатковий обставинний відтінок значення (причини, умови, допусту), наприклад: 1. Зо­грітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коцюбинський). 2. Спо­лохані Віктором, троє змовників почали тікати (О. Копиленко). 3. Неполохливий і допитливий, тхір цікаво вглядався зеленими очицями в жінку (Є. Гуцало).

           Примітка. Не відокремлюються означення, які стоять перед означуваним словом і не мають додаткових обставинних відтінків значення: 1. Гірчать нагріті сонцем полини, пливуть хмарини білі, як вітрила (М. Луків). 2. Вмиті росами квіти злегка похитувались (І. Цюпа).

3. Поширені і непоширені означення, якщо вони стосуються особового займенника (незалежно від їхньої позиції), наприклад: 1. Колись теплі хвилі цієї ріки несли нас, щасливих, в рожеві краї (І. Козак). 2. Від щастя світлу і заплакану, її він носить на руках (В. Кобець).

4. Два або більше непоширених означення, що стоять після означуваного іменника, перед яким уже є залежне від нього означення, наприклад: 1. На дужих крилах підхопив мене весняний ранок, лагідний і чистий (Д. Пічкур). 2. Весь світ, рожевий і зелений, від сну бутонами воскрес (Л. Семко).

Примітка 1. Якщо непоширені означення стоять після означуваного слова, перед яким немає іншого

означення, їхнє відокремлення не обов’язкове: 1. Вінниця, мокра і сіра, по антени ввійшла в туман (В. Кобець). Човни невеликі, стрімкі неслися над водою, як чайки (В. Козаченко).

Примітка 2. Якщо непоширені однорідні означення мають виразне експресивне значення, то можуть виділятися за допомогою тире. Такі означення найчастіше займають позицію в кінці речення, і їх виділення зумовлене бажанням автора привернути увагу до відокремленого означення, яке розкриває зміст означуваного слова: 1. Він прийде несподівано, зненацька, той день – остиглий, мовчазний, сумний (Н. Поклад). 2. Давно вже не було в цих краях такої зими – сухої й морозної (М. Потупейко).

5. Поширені і непоширені (як препозитивні, так і постпозитивні) означення, якщо вони відділені від означуваного слова іншими членами речення, найчастіше – присудками. Такі означення відокремлюються комами, іноді – тире (залежно від волі автора), наприклад: 1.  Дніпро дихав на повні груди, котив води до моря, таємничий і грізний сеї пори (Ю. Мушкетик). 2. Поміж словами – сонця струни, а в серці – радості крило тріпоче, неповторне, юне, і знов довкола зацвіло (М. Стасюк).

6. Поширені і непоширені означення незалежно від позиції, якщо вони стосуються слова, пропущеного в основній частині речення, але на яке вказує контекст або ситуація, наприклад: 1. Поспішаю, самотня, додому (С. Травнева). 2. Орем і сієм, гнані і голодні, і маєм те, що в долі заслужили (М. Луків).

Відокремлення неузгоджених означень

            Відокремлюються переважно неузгоджені означення, виражені іменником у непрямому відмінку з прийменником або без нього, рідше – інфінітивом, якщо потрібно підкреслити їхнє значення.

            Неузгоджені означення відокремлюються комами, якщо:

1.    Стосуються власної назви та особового займенника, наприклад: 1. Завжди похмура з обличчя, грубуватої вдачі, вона тримала на собі чоловічу роботу на господарстві, в хаті, на городі (Є. Гуцало). Ганна, з її охотою до роботи, безпосередніс­тю, щирістю та привітністю, теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим (В. Козаченко).

            Примітка. Неузгоджені означення, які стосуються загальних іменників, можуть як відокремлюватись, так і не відокремлюватись залежно від їх семантичного навантаження, наприклад: Ректор, людина невисокого зросту, з м’якою інтелігентною посмішкою, зустрів Богдана привітно (М. Стельмах).

2. Стоять в одному ряду з відокремленими узгодженими означеннями. У таких випадках умови відокремлення узгоджених означень поширюються і на відокремлення неузгоджених, наприклад: Маленька, пухнаста, з настовбурченим колючим гіллям, ялинка схожа на зелену пташину (Є. Гуцало).

3. Виражені інфінітивом, перед яким можна поставити а саме. Це відокремлення відбувається здебільшого в кінці речення і має уточнювальне значення. У таких випадках ставиться тире, наприклад: 1. У дуба сила є велика – віки стояти край горба (А. Звірик). 2. Це було велике мистецтво – працювати коло землі (М. Рябий).

Відокремлення прикладок

            Відокремлюються:

1. Поширені прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального іменника, наприклад: 1.  Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).  2. Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають злотоголово (А. Малишко).

            Примітка. Одиничні прикладки, які відносяться до загального іменника,   відокремлюються, якщо означуваний іменник має пояснювальні слова, наприклад: 1. Нічка в чорному  –  вдова  –  сипле зорі з рукава (В.Сторожук). 2. Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).

Рідко непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.

2. Поширені та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви. Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які потребують уточнення, наприклад: 1. Ксенія, мати, багато вже начулася синових розповідей (Є. Гуцало). 2. У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).

3. Поширені та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від місця в реченні, наприклад: 1. Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на одного, наче брати-близнюки... (Є. Гуцало). 2. Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний коровай! (П. Керанчук).

4. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником, якщо мають додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове, наприклад: 1. Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко). 2. Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник вічний (Л. Дмитерко).

5. Власна назва в ролі відокремленої прикладки (поширеної або одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою можна вставити слова  а саме, тобто, а звуть його), наприклад: 1. І зустріне нас гетьман козацький, сам Хмельницький Богдан (В. Кобець). 2. В нього дуже смішне прізвище – Замриборщ (М. Стельмах).

6. Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто (себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше і под., наприклад: 1. У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими трудноща­ми (О. Гончар). 2. Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький). 3. А хто не має історії, тобто минулого, – не матиме, звісно, й майбутнього (В. Кузьменко). 4. Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ (Є. Гуцало).

            Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється, якщо  не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в ролі кого, чого”, наприклад: Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).

7. Тире виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких підкреслюється автором, наприклад: 1. За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл – теплі земні зірки (В. Кобець). 2. На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).

Особливості вживання однорідних членів

Особливості вживання однорідних членів

    Однорідними членами речення не мо­жуть бути слова, які виражають родові та видові поняття. Наприклад, неправильно побудоване речення: На другому поверсі універсаму можна придбати найрізно­манітніші парфумерні вироби, освітлювальні прилади,  іграшки, шампунь, зубну пасту тощо.  Поняття парфумерні вироби включає поняття шампунь, зубна паста, тому об'єднання їх в один ряд є не­правильним.       

    Як однорідні члени речення не можуть використовуватися слова, які виражають перехресні або різнопланові поняття. Наприклад, неправильно побудоване речення:  Наш інститут і його професорсько-викладацький склад досягли значних успіхів у роботі (Викладацький склад є частиною інституту); Бібліо­тека поповнилася  двома  новими працівниками, комп'ютером, численними довідниками (Люди стоять в одному ряду з предметами).

    При вживанні однорідних членів не повинно виникати непорозумінь. Наприклад, по-різному можна витлумачити такий вислів: “На півдні вже достигають солодкі апельсини й лимони”. Тут треба переставити місцями однорідні члени: ...лимони й солодкі апельсини, щоб не вийшло, що лимони теж солодкі.

    Синонімічні однорідні члени речення розташовують у порядку наростання (рідко — спадання) певних якостей: Тут разом зібралися однодумці, товариші, приятелі, друзі, побратими — а не: “…друзі, товариші, побратими, однодумці, приятелі”.

    Значення узагальнювальних слів має включати значення всіх слів, що є однорідними членами речення. Наприклад, неправильно побудоване речення: Нова аптека пропонує широкий вибір лікарських засобів, як-от: пігулки, настоянки, бальзами, мазі, медичні довідники тощо. Значення словосполучення медичні довідники  не включається в значення узагальнювального слова лікарські засоби.

    Не можна вживати один до­даток, який стосується кількох однорідних членів речення, якщо вони вимагають різного відмінка залежного слова.  Не можна сказати: “Ми цінуємо і пишаємося нашими ветеранами” — бо кожен із вжитих тут однорідних присудків вимагає після себе іншого відмінка: цінуємо кого?, пишаємося ким?. Виправити речення можна за до­помогою займенника, що замінює слово ветерани: Ми цінуємо наших ветеранів і пишаємося ними.

    Однорідні члени повинні граматично однаково залежати від головного слова. Наприклад, не можна сказати: “Мені подобаються пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику”. Треба сказати або: ...подобаються пригодницькі кінофільми й сучасна музика; або: ...подобається дивитися пригодницькі кінофільми і слухати сучасну музику.

    Так само не можна поєднувати члени речення й підрядні речення як однорідні. З цього погляду речення: “Треба враховувати умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною” — побудоване неправильно. Можна сказати: ...враховувати умови праці і забезпеченість виробництва сировиною; або: ...враховувати, які умови праці і наскільки виробництво забезпечене сировиною.

    Однорідні члени повинні пов’язуватися з тим самим значенням головного для них чи залежного від них слова. Наприклад, не має змісту речення: “Хвилюється море і мати за своїх дітей”. Слово хвилюється тут вжито в двох цілком різних значеннях: стосовно до моря воно означає “покриватися хвилями”, а стосовно до матері — “тривожитися”. Можна лише сказати: Хвилюється море, і тривожиться мати за своїх дітей.

    Прийменник слід ставити перед кожним однорідним членом, якщо однорідні члени речення вимагають різних прийменни­ків.  Наприклад, неправильно побудоване речення:   Ця стаття передбачає покарання за порушення тиші на вулицях, площах,  парках, жит­лових будинках.  Треба сказати:  Ця стаття передбачає покарання за порушення тиші на вулицях, площах, у парках, жит­лових будинках.  

    Прийменник слід ставити перед кожним однорідним членом, якщо вживається парний чи повторюваний сполучник, то: поздоровлення як від рідних, так і від друзів — а не: “поздоровлення як від рідних, так і друзів”; так само: поздоровлення і від рідних, і від друзів — а не: “поздоровлення і від рідних, і друзів”.

    Парні сполучники не тільки... а й, як... так і і под. треба ставити строго перед однорідними членами, не захоплюючи ними інших, неоднорідних членів. Наприклад, не  можна ставити так частини парного сполучника: “Взимку я не тільки катаюся на лижах, а й на ковзанах”. Треба: Взимку я катаюся не тільки на лижах, а й на ковзанах.

    Якщо в реченні при однорідних підметах є узагальнювальне слово, то присудок слід узгоджувати з узагальнювальним словом, а не з однорідними підметами. Наприклад, неправильно побудоване речення:  Усе: і поля, і луки, і ліси — уже зеленіють. Можна сказати: зеленіє.

    Однорідні члени речення вживаються в тій самій формі, що й узагальнювальне слово. Наприклад, неправильним є таке речення: Посадили такі дерева: яблуня, груша, вишня. Треба сказати: Посадили такі дерева: яблуню, грушу, вишню.

Однорідні члени речення.Тест.

Однорідні члени речення

1.      Виділені слова є однорідними підметами в реченні

А Поринули весняні води, задзюрчали струмочки.

Б А на землі синьоокі проліски, перші фіалки соромливо піднімають  голівки.

В Ігор зібрав усі дощечки та цурпалки за сараєм.

Г Сонце зігріло і сніг, і густий садок, і річку в балці.

Д Гуляють хмари, сонце спить.

2.      Виділені слова є однорідними підметами в реченні

А Вже листопад підкрався з-за дубів, і гай знімає золоту перуку.

Б Наступав холодний та сумний вечір.

В Я часто спав у насінні, в житі, в просі, в ячмені.

Г Навколо тільки дрімучий тютюн, та мак, та кукурудзяні тополі.

Д Сиплеться осінній, уїдливий, дрібний ДОЩИК.

3.      Виділені слова є однорідними додатками в реченні

А Сніг покрив кущі, замів дороги.

Б Високі нескошені трави й хліба виблискували на сонці.

В Моє щастя, і ніжність, і гнів я у пісні б хотів зберегти.

Г Ми розминались в часі і у просторі.

Д Сплять озера і гаї.

4.      Виділені слова є однорідними додатками в реченні

А Зрідка видніються над ковилами кулясті кущі верблюдки, кермена

та молодого кураю.

Б Зацвіли луги, діброви.

В А літо йде полями і гаями.

Г Над хащами і зворами, над плаєм тужливо полинула пісня трембіти.

Д Усе на землі прагне сонця, спокою, радості, волі.

5.      Виділені слова є однорідними обставинами в реченні

А Співає осінь щиро й журавлино.

Б Тихо-тихо шумлять-перешіптуються осокори.

В Місяць переплигує з хмари на хмару.

Г В теплий вирій летять восени журавлі, а весною вертають.

Д За городом срібною гладінню розливався ставок, за ставком верби  до води похилилися.

6.                  Виділені слова є однорідними обставинами в реченні

А В'ється стежка по долині і ховається в гаю.

Б Заходить сонце в золотих лісах, на стовбурах палахкотить лисиця.

В Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю.

Г Вітер з заходу дув поривчасто й непостійно.

Д У лісі на галявині хлопці побачили зайця.

7.                  Виділені слова є однорідними означеннями в реченні

А Пелюстки цвіту сліпучо-білі, ніжні.

Б Зелені поля починають палати жовто-зеленим вогнем.

В Тиха червнева ніч стала оволодівати землею.

Г Небо було безхмарне й блискучо-синє.

Д Лагідне, шовковисте повітря весни купає мої очі.

8.                  Виділені означення є однорідними в реченні (розділові знаки пропущено)

А За шкільними партами схилились чорняві (?) біляві (?) русяві голівки.

Б У полі зацвітуть пахучі (?) голубі фіалки.

В В густім (?) зеленім (?) березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки.

Г Біла (?) кучерява хмарка застигла в синьому небі.

Д Довгими (?) осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки.

9.                  Виділені означення є однорідними в реченні (розділові знаки пропущено)

А Займався пишний (?) січневий ранок.

Б Берези милі (?) білокорі чекають райдугу свою.

В Гарячою (?) осінньою барвою горить на сонці ячмінь.

Г Залитий сонцем (?) рівний степ одразу принишк.

Д Маленька (?) червона стежка заблищала десь далеко на морі під самим місяцем.

10.              Виділені означення є однорідними й реченні (розділові знаки пропущено)

А Вдалині виднілись білі (?) снігові шпилі.

Б Великий (?) кремезний (?) суворий чоловік стояв біля неї.

В Ніч розкинула над селом своє всипане зорями (?) темне шатро.

ГІ так повзла зима, заметільна (?) сніжна (?) морозна і чарівна.

Д Чималий мисник осміхався здоровими (?) полив'яними мисками

11.  Виділені означення є однорідними в реченні (розділові знаки пропущено)

А Як я вас люблю, лісові (?) осінні гості.

Б Великі (?) сиві очі з-під довгих вій дивилися пильно й розумно.

В Ми їхали порожньою (?) рудуватою дорогою.

Г Осіннє (?) лагідне сонце востаннє пригрівало старі липи.

Д З-під чорної (?) трохи збитої набакир шапки впав у-парубка на вухо темно-русий чуб

12.  Виділені означення є неоднорідними в реченні (розділові знаки пропущено)

А На пляжах купиннями зачорніли викинуті прибоєм (?) морські водорості.

Б Якісь солодкі (?) любі спогади колисали його серце.

В Настала ніч, довга (?) беззоряна (?) глуха.

Г Йому жаль стало Жука — здорового (?) чорного (?) мордатого.

Д Усі йшли за Чубенком, завзятим (?) невідступним і непосидючим.

13.  Виділені означення є неоднорідними в реченні (розділові знаки пропущено)

А Голубі (?) сині(?) фіолетові (?) рожеві пасма снувались над горами.

Б Зорі крізь щілини дивились поглядом тихим (?) далеким (?) глибоким.

В Сумними (?) довгими ключами летять у вирій журавлі.

Г Настане душне (?) гаряче літо.

Д Брудні (?) важкі хмари вистилали високе небо.

14.  Кома не ставиться в реченні

А Доводилося вам їздити пізньої весни (?) чи раннього літа по Україні?

Б Закони вод (?) вітрів (?) і хмар (?) і світла відкрились нам у ті далекі дні.

В Завод і лан (?) село і місто злились в єдину пісню чисту.

Г Шумить (?) і шепче (?) і тривожить зрадливий дощ із-за кутка

Д Картуз був на Кузьмі якийсь чудернацький (?) не нашої ери (?) з переламаним козирком.

15.  Кома не ставиться в реченні

А Тече вода в синє море (?) та не витікає.

Б Усі заговорили про вчорашню війну як про щось давно минуле, сповнене не стільки жахів (?) як героїчних подвигів.

В Він бачив себе коло вагонеток з цукром (?) або біля апарата.

Г Вожак тільки журно курликає над нашою хатою (?) над селом чи над містом (?) над полем чи над лісом.

Д І сам собі постань законом (?) і не вагайся (?) не блажи.

16.  Узагальнювальне слово після однорідних членів є в реченні (розділові знаки пропущено)

А Лози, висип, кручі, ліс усе блищить і сяє на сонці.

Б На полях чулися невиразні шерехи то тріск сухого бур'яну під чиїмись обережними кроками, то причаєне шарудіння, то стриманий писк.

В Тиша була наповнена всякими звуками і дзвінкою піснею жайворонка, і дзижчанням польових мух, і тихим мелодшним шелестом стиглого жита.

Г Там все було важке: і свинцева дніпровська вода, і хмари низькі в надвечір'ї над тими темними цятками по зеленому.

Д Січ дала видатних полководців славних державних діячів Наливай-

ка, Сагайдачного, Хмельницького, Сірка.

17.  Узагальнювальне слово після однорідних членів є в реченні (розділові знаки пропущено)

А Все поволі зникає море, скелі, земля.

Б Куди не повернешся — скрізь земля і згори, і знизу, і праворуч, і лі-

воруч.

В Усе його цікавило дорога, ліс, окопи під лісом.

Г У густій мряці, білій як молоко, все пропадало небо, гори, ліси.

Д Гомін різноплемінних мов, калейдоскоп облич, паркий подих тропіків і гул Атлантики все він приніс з навколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.

18.  Узагальнювальне слово після однорідних членів є в реченні (розділові знаки пропущено)

А Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті лісів, і в вітрі, і в

стежках.

Б Скрізь червоно: на небі, і на узгір'ях, і на горі

В Все зникло, наче в казці: місто, гори, поле, гай

Г Бадилина, пташка, кущик усе звикає до життя в сутінках

Д Усе було палким в годину творчу: і небо, і земля, і камінь, і різець.

19.  Позначте речення з узагальнювальним словом після однорідних членів речення (розділові знаки пропущено):

А          Січ дала видатних полководців славних державних діячів Наливайка Сагайдачного Хмельницького Сірка.

Б          Шевченкові були підвладні всі жанри літератури поезія проза драматургія.

В          Несуть пани осаули козацькую збрую литий панцир порубаний шаблю золотую.

Г          Козацтво було озброєне вогнепальною зброєю мушкетами пістолями рушницями.

Д          Іван Богун Данило Нечай Максим Кривоніс ці підручні гетьмана були відомі всім.

20.  Перед однорідними членами речення слід ставити двокрапку, а після них - тире в реченні (розділові знаки пропущено)

А Стерня, свіже литво полукіпків, снопи і снопи все виблискує золо-

том, все блискає жнив'яним сонцем.

Б Усе і це повітря, і покручені лози, і зів'яла трава все це мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя.

В Все зберегла моя уява ті ночі зоряні, ті дні

Г Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього

Д Сором, досада, злість усе разом прийшло в його голову.

21.  Перед однорідними членами речення слід ставити двокрапку, а після них -тире в реченні (розділові знаки пропущено)

А В лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

Б Обізвалась трава головами тисячі своїх жильців коників, метеликів,

жуків.

В Все навкіл і трави, і дерева, і кущі наче завмерло.

Г Хвойним лісом називають всі породи дерев смолистих, як-от сосна, ялина, смерека та інші.

Д До роду горобиних належать також досить великі птахи, а саме сіра ворона, крук, грак, галка та сорока.

22.  Перед однорідними членами речення потрібно ставити двокрапку, а після них – тире в реченні (розділові знаки пропущені):

А    Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Б    Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

В    Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю і ворохами золотими на токах.

Г     Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

Д          Земля і місяць вишні і тополі і тиша в тиші і тумани в полі усе в чеканні.

23.  Перед однорідними членами речення потрібно ставити двокрапку, а після них – тире в реченні (розділові знаки пропущено):

А      Луки гори пишні сади все зелене й принишкле.

Б       Підручні гетьмана Перебийніс Богун Нечай теж були добре відомі всім.

В       І право людське і воля й закон усе потоптано.

Г       Козаки були озброєні шаблями списами а також вогнепальною зброєю мушкетами пістолями.

Д      Земля безсмертя кожному дала поету космонавту гречкосію.

24.  Перед однорідними членами речення потрібно ставити двокрапку, а після них – тире в реченні (розділові знаки пропущено):

А     І стежка у росах і тиха діброва то все моя рідна співуча земля.

Б      Усе постава непорушна тоненькі ніжки розвилки рогів на його голівці усе було сама довершеність і краса.

В      Все забуваєм скруту і нужду і те здається що й забути годі.

Г      Мерещились мені здаля ліси поля квітучі площі уся утрачена земля що за життя мені дорожча.

Д          Усе ніби поменшало і звузилось і дорога і стежка в березі і круча над Россю.