(1-11) Говорячи про життя і творчість
Володимира Івасюка, неможливо позбутися відчуття трагічності: ще надто близько
ми стоїмо від часу його народження й загибелі. Він залишається сучасником серед
нас. Водночас наше ставлення до Володимира Івасюка мало би бути більш
органічним і співвідносним із формою та змістом його творчості. Адже саме з
імені Івасюка починається відлік сучасної української естрадної пісні. Естрада
ж, як відомо, належить до так званого легкого виду сценічного дійства в усіх
можливих регістрах трактування цієї «легкості», й перш за все - з погляду того,
що вона, започаткувавшись на межі XIX та XX століть, залишається молодою за
своїм віком серед інших видів музичної творчості. Переважно молодіжною вона є й
за авторським та виконавським складом. До того ж сам Володимир мав світлоносну
вдачу. Сонячність його натури підкреслювали батьки, рідні, друзі, всі, хто
зблизька спілкувався з ним.
(12-17) Попри коротке й трагічно
обірване життя, Івасюк устиг чимало зробити для української культури, широко
маніфестувати у світі сучасну національну пісню. Його творчість на практиці
відкинула «тезу» про вторинність і провінційність української культури. Адже
«Червону руту» та інші пісні знали, співали й наспівували на всіх континентах.
В історії української естради Володимир Івасюк залишається початком, основою й
разом з тим своєрідним горизонтом-мірилом, до якого належить тяжіти
сьогоднішній українській естраді.
(18-23) Те, що Володимир Івасюк,
усебічно обдарований юнак - поет, композитор, художник-аквареліст - головною
сферою своєї діяльності обирає саме музику, не є випадковістю. Доля стояла на
варті його вчасності й доречності приходу. Адже з кінця 60-х років стало
очевидним, що з-поміж різних видів мистецької діяльності музика стає провідною.
Вона, масова й популярна, прагне бути для нових поколінь літературою, театром,
філософією та навіть більше, ніж мистецтвом. Вона тяжіє до того, щоб бути
способом життя, комунікації та дії.
(24-27) Завдяки Івасюкові українська
естрада, яка становила серцевину всієї тодішньої видовищно-масової культури,
набуває пошукової енергетичності, розвиненості, загалом своєрідної знаковості,
тому цілком доречно говорити про феномен Володимира Івасюка в українській
культурі XX століття, своєрідну символічність його постаті.
(28-37) Напевне, Володимир Івасюк для
когось уособлював альтернативу щодо панівного офіціозу в царині культури.
Молодому композиторові неодноразово довелося долати опір і нерозуміння його
музичної концепції, а то й просто чорну заздрість. Атмосферу, коли навіть
талановиту нову пісню про кохання доводилося проштовхувати з титанічними
зусиллями, передав, зокрема, Валерій Марченко. У своїх «Листах до матері з
неволі» він зазначає, що найяскравіший приклад у цьому плані — «Червона рута».
Понад рік вона пролежала у відомого народного артиста, який не наважувався
пустити її у світ. Формально цей факт належить до процесу мистецької творчості,
а естетичне несприйняття за своєю інтенсивністю, як відомо, може бути сильніше,
ніж ідеологічне й політичне. Та, напевне, тут було все трагічно перемішано.
(38—43) Не переймаючись політикою,
Володимир Івасюк своєю творчістю поруч із дисидентським рухом закладав
підвалини сучасного українського відродження. Національно забарвлена популярна
музика в умовах радянського тоталітарного режиму мимоволі набувала статусу
опозиційного явища. Водночас творчість Івасюка, маючи загальний успіх, на
деякий час урівноважувала настрої національно свідомої частини українського
суспільства, запалювала надію на кращі часи й можливі перспективи.
(44-49) Украй важливо для української
культури, що Івасюк у творчості переймався тими самими проблемами, які
намагалися розв'язати діячі української культури зламу XIX та XX століть. Його
хвилювала ще й досі актуальна проблема української культурної соборності.
Київський поет Василь Марсюк, автор тексту «Балади про дві скрипки», згадуючи
про спільну працю над піснею, зазначає, що на питання: «Мабуть, буде в
супроводі ансамблю скрипалів?» Володя відповів:
(50-52) - Е ні, гратимуть цимбали... Я
хочу в цій пісні сполучити два мелоси - східноукраїнський і західноукраїнський.
Мелодія для голосу буде східноукраїнська, а супровід - гуцульський, на
цимбалах. Ось побачите, як вийде! - Задум був блискуче втілений.
(53-55) Отже, Володимир Івасюк в
українській культурі останньої чверті XX століття продовжує ідейний і
мистецький зв'язок кількох поколінь української інтелігенції. Завдяки його
праці голос народної традиції зазвучав у мелодії української модерної культури.
За
3. Зайцевою (605 слів)
1. Синонімом до вжитого в тексті слова
«маніфестувати» (рядок 13) є
А опротестувати Б переповісти В представити Г підсумувати
2. У переносному значенні вжито слово,
виділене в рядку
А Івасюк устиг чимало
зробити для української культури (рядки 12—13)
Б доводилося
проштовхувати з титанічними зусиллями (рядок 31)
В поет Василь Марсюк
зазначає (рядки 47-48)
Г всі, хто зблизька
спілкувався з ним (рядки 10-11)
3. У тексті відсутня мікротема
А світова популярність
пісень Володимира Івасюка
Б Івасюк - фундатор
сучасної української пісні
В перешкоди творчості
Івасюка з боку «музичних метрів»
Г посмертні заборони
творів Володимира Івасюка
4. На думку автора, Івасюк продовжив
мистецький зв'язок кількох поколінь української інтелігенції, оскільки
А молодому композиторові
довелося долати опір, нерозуміння і чорну заздрість
Б у своїй творчості він
переймався проблемами української культурної соборності
В підґрунтям пісень
композитора є народна творчість, яку він сам збирав у селах
Г визнання прийшло до
митця на початку творчого злету і супроводжувало протягом життя
5. Твердження «В історії української
естради Володимир Івасюк залишається початком, основою й разом з тим своєрідним
горизонтом-мірилом, до якого належить тяжіти сьогоднішній українській
естраді»співвідносне з реченням
А Його творчість на
практиці відкинула «тезу» про вторинність і провінційність української культури
(рядки 13-14).
Б Напевне, Володимир
Івасюк для когось уособлював альтернативу щодо панівного офіціозу в царині
культури (рядки 28-29).
В Те, що Володимир
Івасюк, усебічно обдарований юнак - поет, композитор, художник-аквареліст -
головною сферою своєї діяльності обирає саме музику, не є випадковістю (рядки
18-19).
Г Говорячи про життя і
творчість Володимира Івасюка, неможливо позбутися відчуття трагічності: ще
надто близько ми стоїмо від часу його народження й загибелі (рядки 1-2).
6. Засобом міжфразового зв'язку
третього та четвертого речень тексту є
А спільнокореневі
слова Б вставне слово В лексичний повтор Г синонім
7. За типом мовлення текст є
А роздумом з елементом
розповіді Б роздумом з елементами
опису
В описом Г розповіддю
8. За стильовими ознаками текст є
А художнім Б науковим В розмовним Г публіцистичним
Немає коментарів:
Дописати коментар