1.Придумайте назву цьому тексту!
2.До якого стилю він належить?
3.Виправіть усі помилки в тексті!
Література потребує перечитання на кожному новому історичному етапі. Інакше література як мистецтво слова ризикує стати мовчазним тягарем накопичених смислів, які не забезпечують передачі ідей і досвіду між поколіннями та історичними періодами. В цьому сенсі, як стверджує сучасна письменниця і літературознавець Оксана Пахльовська, українська література і постать самого Шевченка перебувають у специфічній ситуації непрочитання – історичного, філософського, естетичного. Тому що практично українська культура в цілому постійно перебувала під тиском нав’язаних ззовні ідеологічних схем. Спершу була ідеологія імперська, потім радянська, далі знову – так звана неорадянська.
Тарас Шевченко – постать радикально міфологізована. Кожна система намагалася зробити з поета «вжиток» на свою користь. Імперська система бачила в ньому особливо небезпечного бунтаря Провінції, призначеної на культурне небуття. Радянська система спробувала поставити собі «на службу» Шевченка, оголосивши його «революціонером-демократом», «другом трудящих мас». А в пострадянський період полеміка навколо Шевченка спалахнула з особливою силою. В основному зіткнулися між собою дві категорії інтерпретаторів — «традиціоналісти» та «модерністи». Автори модерного перечитання опротестовують образ «пророка», намагаючись презентувати Шевченка як «нормального письменника», звільнити його інтерпретацію від націонал-патріотичної риторики. Поза сумнівом, і «традиціоналісти», і «модерністи» багато в чому мають рацію кожен по-своєму.
До образу Тараса Шевченка звертались у своїх творах львівські поети Р.Лубківський, Б.Стельмах, О.Лупій, М.Людкевич, М.Ільницький, Н.Давидовська, М.Хоросницька, Я.Павличко.
Немає коментарів:
Дописати коментар