Особливості дієслівного керування

                    Особливості дієслівного керування

Дієслова вимагають певного від­мін­ка від залежних від них іменників. При цьому дуже часто дієслівне керування українських і відповідних російсь­ких дієслів відрізняється. На такі дієслова треба звернути особливу увагу: 
благодарить слушателей (кого?) – дякувати слухачам (кому?)
причинять вред (що?) – завдавати шкоди (чого?)
обучаться математике (чому?) – навчатися математики (чого?)
болеть гриппом (чим?) – хворіти на грип (на що?)
подписаться на газету (на що?) – передплатити газету (що?)
подражать отцу (кому?) – наслідувати батька (кого?)
работать по совместительству – працювати за сумісництвом
обратиться по адресу – звернутися на адресу
извини меня (кого?) – вибач мені (кому?).

Потрібно запам’ятати складні випадки правильного поєднання слів (керування) в українській мові, особливо це є важливим при перекладі з російської мови:

адресувати кому

болить кому що

вибачати кому

вибачатися перед ким

вчитися чого

глумитися з кого-чого

дбати про кого-що, за кого-що

докоряти кому

дорівнювати чому

досягати кого, чого

дякувати кому-чому

заздрити кому-чому, на кого-що

запобігати чому

заслуговувати на кого-що, кого-чого

застерігати від чого

захворіти на що

зачекати на кого-що

зневажати кого-що

знущатися з кого

ігнорувати кого-що

милуватися ким-чим, з кого

набувати чого

навчатися чого

наголошувати що, на чому

надихати на що

нарікати на кого-що

насміхатися з кого-чого

наштовхуватися на кого-що

нехтувати ким-чим

оволодіти ким-чим

одружуватися з ким

оженитися на кому

опанувати кого-що

опікувати кого-що

опікуватися ким-чим

освоїти що

очікувати кого-чого, на кого-що

панувати над ким-чим

переважати над ким-чим

перейматися чим

підлягати чому

піклуватися про кого-що, рідше за кого-що

побратися з ким

повідомляти кого, рідше кому

поводитися з ким-чим

позбуватися кого-чого

поступатися ким-чим

потерпати від чого

потребувати чого

приглядати за ким-чим

призводити до чого

припускатися чого

присвячувати кому-чому

пробачати кому

прощати кому

радіти з чого, кому-чому

слідкувати за ким-чим

сміятися з кого-чого

сподіватися кого-чого, на кого-що

спричинити що

стежити за ким-чим

стосуватися кого-чого

страждати від чого

сумувати за ким-чим, без кого-чого

тішитися ким-чим, з кого-чого

торкатися кого-чого

тужити за ким-чим, рідше по кому-чому

турбуватися за кого-що, про кого-що

тяжіти до кого-чого

уболівати за кого-чого

уникати кого-чого

учитися чого

упадати за ким, біля (коло)

кого

цуратися кого-чого, рідше

ким-чим

чекати кого-що, на кого-що.

Перехідні дієслова (тобто ті, що вимагають від іменника знахідного відмінка без прийменника) у заперечній конструкції, змінюють керування на родовий відмінок без прийменника:
читаю книжку – не читаю книжки
пишу контрольну – не пишу контрольної
люблю Оксану – не люблю Оксани
бачу будинок – не бачу будинку
роблю записи – не роблю записів
шукаю помилки – не шукаю помилок

Перевага активних конструкцій над пасивними

         Сучасне українське мовлення, у тому числі й навчальна та науково-по­пулярна література містить надто багато пасивних дієслівних форм на -ться, -ся. Синтаксичні одиниці такого типу знеособлюють мовлення, усувають активного діяча, який замість підмета стає додатком. І, навпаки, роль підмета виконує неживий об’єкт. Це суперечить як логічним, так і граматичним законам української мови.
         Перевагу необхідно надавати активним конструкціям, оскільки вони більш притаманні та природніші для синтаксису сучасної української літературної мови й української загальнонародної мови.

Розгляньмо кілька типових варіантів помилкових конструкцій.

1. Вживання назви особи-діяча (логічного підмета) у формі орудного від­мін­ка в по­єднанні з дієсловом-присудком у пасивній формі:   Учнями повинна читатися художня література.

Стилістично пра­виль­но це речення треба побудувати так:
а) за допомогою звичайної активної конструкції:   Учні повинні читати художню літературу.

б) за допомогою безособової конструкції із допоміжним словом треба, слід:   Учням слід читати художню літературу.

2. Вживання дієслівних форм на  -ться, -ся  у конструкціях на зразок:  Ця задача розв’язується кількома способами.

Стилістично правильно цю думку можна сформулювати так:
а) третьою особою множини в узагальненому значенні: Цю задачу розв’язують кількома способами;
б) першою особою множини в узагальненому значенні: Цю задачу розв’язуємо кількома способами;
в) за допомогою допоміжних слів  можна, слід, треба  і  неозначеної форми дієслова: Цю задачу можна розв’язати кількома способами; Цю задачу треба розв’язувати кількома способами.

3. Якщо ж у реченні мова йде про завершену дію, то слід широко ви­ко­ристовувати безособові форми на -но, -то, а не пасивні дієприкметники минулого часу.

Замість   Ця задача розв’язана правильно треба сказати    Цю задачу розв’язано правильно.